а чому ні? ми так часто забуваємо/не встигаємо/не можемо сказати про те, які ми вдячні.... як ми когось цінуємо...
Ми маємо час на все: погуляти, повчитись, посидіти в контакті, почитати, поговорит по мобільному, поспати, поїсти, випити чаю-кави, покурити подивитись фільм, сходити в гості, але в нас не вистачає часу на прості слова:
дякую, що ти в мене є.... дякую, що ти мій друг...
Ми встигаємо за день сказати купу всього: образити і підбадьорити, позаздрити і поділитись, попліткувати і поділитись новинами, але в нас елементарно не вистачає часу на прості слова:
дякую, що ти в мене є.... дякую, що ти мій друг...
Ми можемо сказати все: ненавиджу, люблю, байдуже, пофіг,нема часу... ми можемо сказати правду чи збрехати, але чогось у нас не вистачає духу сказати прості слова:
дякую, що ти в мене є.... дякую, що ти мій друг...

За дружбу потрібно бути вдячними....