на самом деле человеку очень мало нужно для счастья...
з кранами розібралась...
зате в мене блін мову віднімає, коли треба щось англійською сказати.... не можу ні чаю замовити, ні дорогу запитати....т а ще болить шлунок... нереально.... ця їжа мене виводить... вона абсолютно не така як вдома... навіть вівсянка не така на смак.... не могла подумати шо все буде так важко....
але..ми подумки завжди з тобою..і не важливо, що нас розділяють сотні тисяч км...ми поряд)))))
...і ми тебе любимо)))