на самом деле человеку очень мало нужно для счастья...
1:1
Наша історія вже добігає кінця. Занавіс. Звільнені. Порожньо. Мити підлогу. Очі мов у нещасного горе-вдівця. Більше я не наближусь до твого порогу. Вибач, сьогодні я стерво і поготів. Сукня червона і посмішка "краще не треба". Ти відправляв мене в пекло, до тих чортів. Але чекаючи, все поглядав на небо. Осінь лише моя. Ти зустрінеш ту, що даруватиме стиглі слова-поцілунки. Я маю брати надалі нову висоту. З осінню в мене, знаєш, свої рахунки.
Станислава КО